Відразу після повернення до Штатів, який під виглядом ретельної медичної перевірки на предмет занесення на Землю інопланетної інфекції та впровадження в його організм імплантанта, помістили в закритий медичний центр, де протримали майже чотири місяці. Процедур, які з ним робили, він не забуде до кінця своїх днів. Починаючи від повного переливання крові і очищення кишечника і кінчаючи багаторазовим скануванням всього організму. Аналізи, допити на детекторі брехні, замальовка все, що він бачив, аж до складання фоторобота Фейнхотена і пілота корабля, проходили практично щодня. Мене комісували і звільнили з ЦРУ, змусивши, як і вас дати підписку про не розголошення таємниці. Місяць я провів у санаторії, де поправляв своє здоров’я. А після, обміркувавши пропозиція, яку ти мені зробив, вирішив приїхати. Під виглядом, що я проводжу Уотс в Аеропорт, ми поїхали з ним до адвоката і оформили наші ділові відносини, після чого домовилися, що він візьме на себе частину організаційних справ і підшукає підприємство, на базі якого можна почати виробництво напою. Уотс виявився не тільки відмінним фахівцем в області розвідки, але і не поганим бізнесменом. Не минуло й двох місяців, як він про все домовився, знайшов підприємство в Іспанії, яке можна було досить дешево викупити, фахівців в галузі виробництва вина та інших безалкогольних напоїв і навіть зумів, використовуючи деякі зв’язки, знайти кредит. Я продав велику частину каменів, які в мене залишалися, і вклав у справу шість мільйонів доларів. Це був ризик, але я вирішив, що він того вартий. Через три місяці, ми отримали перший результат, а коли Сашкові виповнилося три місяці, і Уотс приїхав до нас, щоб відсвяткувати цю подію, він привіз пробну партію готової товарної продукції нашого напою. Звичайно, для його приготування ми використовували земні фрукти і трави, але фахівці, які у нас працювали, сказали, що смак вийшов відмінним. Ми сиділи за великим круглим столом у вітальні. Саша сидів у Віки на руках і на столі стояв гарний торт, в який були встромлені три свічки, які символізують три місяці з дня народження нашого сина. Я підморгнув Уотс, і той дістав три пляшки нашого напою. На етикетках було стилізовано намальована міжпланетна станція, на якій ми побували, з написом “Berry infusion from Lunin & Uots”, що в перекладі означало - Ягідна настоянка від Лунін і Уотс. Я взяв пляшку і, відкривши її, розлив по келихах.

Оцінка паризьким ювеліром алмаза і сума у двісті тисяч повалили мене в шок, оскільки я чекав не більше сімдесяти тисяч. Ми купили з Вікою невеликий будинок на узбережжі Франції, і почали активно вивчати французьку мову. Віка до цього часу була на другому місяці вагітності, і я готувався стати батьком. Через місяць Віка могла пояснюватися в магазині по-французьки, а я зрозумів, що самостійно вивчити мову, безсилий і пошкодував, що свого часу не попросив замість іспанської, завантажити в мої мізки французька мова. Рік пролетів непомітно. Світ зализував рани війни. Будував міста, електростанції, але того єднання, про який ми мріяли, і яка мала от-от відбутися, не сталося. Власні амбіції керівників низки країн викликали розбіжності, а слідом за ним розкол. Повторилося те, що було в момент розпаду СРСР, коли колись дружні республіки відразу розпалися, утворивши суверенні держави, і почали поливати один одного брудом з висоти трибун своїх та зарубіжних парламентів та інших громадських організацій. Аналогічна ситуація повторилася й цього разу. Тепер справа стосувалася грошей, які спочатку були зібрані в єдиному центрі для відновлення зруйнованого, але кожен намагався урвати якнайбільше. Невдовзі вибухнув скандал, і як кажуть, пішло і поїхало. Не без допомоги журналістів, скандал зробили світової рекламою, що й послужило приводом для розвалу коаліції. Формально все як і раніше виглядало миролюбно, але на ділі країни великої вісімки косо дивилися один на одного, і напруженість знову стала спостерігатися неозброєним поглядом. Армійські чини зітхнули з полегшенням, і військові бюджети майже всіх країн знову почали зростати. Одним словом, все повернулося в колишнє русло, і війна так нічому і не навчила людей, точніше тих, хто нами править. Втім, нам з Вікою було не до світової політики. Ми чекали на народження сина. Коли він народився, як і належить, через дев’ять місяців, Віка навідріз відмовилася назвати його Олексою, сказавши, що в житті тому вона і він, можливо, ще живуть у своєму паралельному світі. Я не став її умовляти і переконувати, і тому, за обопільною згодою назвали сина Сашком на честь Вікиної покійного батька. Він народився чарівним, з волоссячком на голові і як сказав лікар, здоровим хлопчиком трохи менше трьох з половиною кілограм. Віка була щаслива, а я тим більше, оскільки дуже побоювався, все ж їй вже було далеко за тридцять, і народжувати в такому віці було складно. Однак пологи пройшли досить спокійно, і все обійшлося благополучно. Незадовго до народження сина ми, після майже піврічної перерви зустрілися з майором. Він приїхав до нас погостювати, а заодно переговорити про спільне підприємство з виробництва напою. Пробув у нас три дні. Нам було про що згадати і про що поговорити. Виявилося, що на відміну від нас, з ним обійшлися набагато крутіше, так що ми легко відбулися, як він висловився.

Погляньте на себе і тверезо оціните свої вчинки. Багато хто з них викликають не тільки здивування, а обурення. Втім, це не відноситься до вас особисто, я мав на увазі вашу цивілізацію. Виникла пауза. Ми сиділи, і мовчки оцінювали слова, сказані Фейнхотеном. Як він має рацію, - думав я, - він говорив те, про що кожен з нас нерідко говорить самому собі. Ніхто не винен і не зобов’язаний робити за нас те, що ми можемо зробити самі, але через власну дурість не робимо. Мої міркування перервав голос Уотс: Якщо Рада визнає за необхідне, ми зв’яжемося з вами, але коли це відбудеться, завтра чи років через сто , я не знаю. Які їхні плани і можливості ми не знаємо, тому, як кажуть, поживемо, побачимо. Це все, що я можу сказати. Якщо питань немає, то можу запропонувати перекусити і перейти до неформальній бесіді. У нас ще година до вашого відльоту назад. Вам я приділю увагу, як і обіцяв у будь-якому випадку. Ми перейшли до барної стійки, яка перебувала уздовж однієї із стін кімнати. Розлив по келихах напій, яким був наповнений один з графинів, Фейнхотен підняв келих і, подивившись на нас крізь скло келиха, яке іскрилося в світлі ламп, та й сказав: Оскільки на відміну від нас, він був у костюмі, він опустив в стакан трубочку і через неї випив рідину. Ми пішли його прикладу. Уотс явно не хотів цього робити, проте за законами гостинності змушений був приєднатися. Випивши вміст келиха, він з подивом поставив його і тут же запитав: І ми напевно наробимо ще купу помилок і дурниць, але я хочу, щоб ви знали, що якщо не ми, навіть скоріше не ми, а наші діти чи онуки, обов’язково здійснять , те, що не зможемо зробити ми, достойно увійти в члени Зоряною Федерації. І якщо ми хоч на один крок наблизили цей день, значить, ми не даремно прийшли в цей світ і не даремно прожили своє життя. Фейнхотен несподівано опустив свій келих і тихо промовив: Він знизав викину руку і, доклав особа до руки, пояснивши: Шкода , що я не можу зробити це повною мірою. Розмовляючи, ми не помітили, як пробігло час. Несподівано Фейнхотен встав і сказав: Віка та Фейнхотен відійшли і сіли до столу, де протікала офіційна розмова, а ми з Уотс залишилися за стійкою. Ухожу у відставку, беру кредит, і ми відкриваємо справу. Я поплескав рукою по кишені, де лежали камені, але від подальших коментарів утримався. Віка, із сяючою посмішкою, підійшла до нас. Уотс дивився на мене і не вірив своїм вухам, що я раптом наважуся запитати те, про що ми тільки що з ним розмовляли в жарт. Поки будете летіти на Землю, я попрошу, щоб його переслали на бортовий комп’ютер і скопіювали. Я думаю, що для неформальної зустрічі ви знайдете спосіб побувати на Землі. Зворотній політ на Землю пройшов не так цікаво, як спочатку.